Я вийшла з авто і Гебріел піднявся, засовуючи руки в кишені джинсів. Його чорне волосся було скуйовджене, ніби він пальцями розворушив його.

– Твоя мама сказала, що тебе немає,- почав він, прямуючи до мене, - але я вирішив зачекати на тебе. Вибач за вчорашнє непорозуміння. Я хотів поговорити з тобою...

Він спинився, коли побачив як Джастій виходить з авто.

– В тебе з ним було побачення?
– спитав Гебріел.

– Ні, - сказав Джастін.
– Я був тим першим, кому вона зателефонувала, коли її побачення стало поганим.

Думаю, найкращою назвою для цього було "хто кого доведе", і хоча мене це тішило, але в мене не було на це часу.

– Ви двоє, - сказала я, показуючи на будинок.
– Всередину. Негайно.

Мама була на дивані, гортаючи журнал.

– Як твій обід?
– спитала вона, а тоді її щелепа впала, коли вона побачила як Джастін і Гебріел заходять.

– Не найкращий,- сказала я.- А як твоє незаплановане читання?

Вона простогнала.

– Після того благання по телефону вона так і не прийшла.

– Ех,- я показала на моїх двох хлопців.
– В нас є про що поговорити. Ми йдемо нагору.

Мама не дала мені дозволу, але вона знала, що я не збираюсь влаштовувати оргію абощо у своїй кімнаті. Я повела їх у власну спальню і закрила двері. Я сіла на стілець біля столу, а хлопці сіли на ліжко. Вони виглядали по-дурному, сидячи один біля одного на моїй фіолетовій ковдрі. Я стримала посмішку і розповіла Гебріелу про те, що була з Стівеном Клейвортом і про видіння в його домі. Звичайно я випустила частину про те, що думала, що у видінні буде головним Гебріел. Я все ще цікавилась його тату, але була переконаною, що вбивцею був Стівен, а не Гебріел.

Перша реакція у Гебріела була такою ж як у Джастіна.

– Хто не почуватиметься погано після відмови?

– Це було чимось більшим, ніж звичайна злість. Відчуття було таким...
– я дивилась на стелю в пошуках правильних слів.
– Як насильство. Його мозок перемкнуло. Він більше не міг витримувати.

Я зупинилась і похитала головою.

– Що?
– спитав Гебріел.

– Щось у видінні здається неправильним і я не можу зрозуміти, що. Щось відчувається, я майже можу схопити це, але просто не знаю.

– Можливо у тебе є почуття, що заважають зрозуміти, - сказав Джастін.

Я подумала над цим хвилинку.

– І правда, я не можу уявити, щоб Стівен вбив когось. Або просто не хочу, щоб це було правдою.

– Плюс,- сказав Джастін,- Стівен був п'яним тієї ночі. Ти бачила плівку. Він ледь йшов і аж ніяк не міг тримати зброю прямо.

Це було правдою. Це просто не сходилось. Від відчаю я провела руками крізь волосся.

– Його хоча б треба і викликати і допитати,- додав Джастін.

Гебріел кивнув.

– Я поговорю з батьком вранці.

– Вранці?- відрізав Джастін.
– Чому не прямо зараз?

Гебріел перебільшено зітнув.

– По-перше, у нас немає ніяких доказів. Видіння нічого не варті, - він поглянув на мене.
– І я навчився не робити поспішних висновків про вину людей.

– Ти говориш про Пері, - сказала я.- Тепер ти віриш, що він цього не робив?

Гебріел нервово витер руки об джинси.

– Є те, що я повинен був розповісти тобі раніше, щоб пояснити чому так поводив себе з тобою. Але про це важко говорити.

Я чекала на продовження. Джастін зіщулився.

– Багато років тому мою сестру викрали, - почав Гебріел.
– Її так і не знайшли. Ми думали, що вона померла.

Я охнула.

– Мені шкода.

Гебріел нахилився вперед і притиснув долоню до лоба. Я знала, що він боровся з сильними емоціями, намагаючись лишатись сильним, коли розказував історію.

– Мій тато використовував кожен вільний момент для роботи на вулицях. Він відслідковував відомих педофілів. Обшуковував сміттєві контейнери. Опитував купу людей, - він зробив паузу.
– Моя мати вела себе по-іншому.

– Що вона робила?
– спитав Джастін м'яко.

– Вона витрачала всі наші гроші на екстрасенсів та медіумів і змушувала мого батька шукати там, де вони казали.

Гебріел встав і почав ходити туди-сюди.

– Одна пані сказала, що моя сестра мертва, втоплена у певному ставку. Ми заплатили дайверам за пошуки, але вони нічого не знайшли. Одна пані сказала, що її продали як секс-рабиню у Таїланд. Моя мати витратила тисячі доларів за політ туди та пошуки її. Для нас з татом було зрозуміло, що ці люди - шахраї, які використовують розпач і горе моєї матері для заробітку. Але мама продовжувала ходити до все більшої кількості таких людей, незважаючи на те, що всі вони давали їй різні відповіді.