Шрифт:
– Я чула її думки. Відчувала емоції. Будь чесним, Гебріел,- розпачливо сказала я.
– Знаю, ти вважаєш мої видіння не вартими нічого. Але дай мені лише один шанс, щоб довести власну правдивість.
Мені було все одно чи бачив Джастін, але я вхопила руки Гебріела в свої і стисла їх.
– Прошу.
– Мій тато ніколи не запідозрить нікого і не випише ордер на арешт, спираючись лише на екстрасенсорне видіння,- сказав Гебріел.
Джастін підійшов до нас.
– Збреши тоді.
– Що, пробач?- Гебріел випустив мої руки.
– Якщо тобі важлива Клер, а я думаю важлива, тоді збреши,- обличчя Джастіна було рішучим.
– Скажи батьку, що знайшов свідка, який бачив Вікторію та Сесіль в ресторані того вечора. Немає потреби згадувати видіння.
Гебріел поглянув на мене, а я благала очима.
– Хіба що ти не довіряєш Клер,- сказав Джастін.
– Хіба що ти думаєш, що вона брехуха і шахрайка, як і решта, на кого ти потрапляв. Якщо ти думаєш так, то не роби нічого. А якщо віриш в неї, як я, то зробиш правильний вибір.
Гебріел дивився на килим.
– Я повинен подумати про це.
– Прошу, Гебріел,- сказала я.
– Я зателефоную тобі,- він повернувся і пішов.
Я вертілась всю ніч, дивлячись сни про те, як Сесіль Клейворт переслідує мене в лісах з високо піднятим ножем та злою посмішкою на її обличчі. Я все ще не могла зрозуміти чому Сесіль стала на дорогу вбивства. Відчувалось, що в мене є всі шматочки, але я не можу розмістити їх у правильному порядку. Можливо, я намагалась поставити один з них на неправильне місце. Але в своєму серці я знала, що Сесіль вбила Вікторію. Сила емоцій в тому видінні переконала мене в цьому.
Мій мобільний задзвонив на нічному столику. Я потягнулась до нього, думаючи що зараз середина ночі, але годинник показував восьму ранку.
– Гебріел?- сказала я, потираючи очі.
Мабуть, він прийняв рішення. Я сподівалась, що воно було правильним і він вирішив довіряти мені.
– Ні, це Джастін.
Я зітхнула. Гебріел не вірив мені. Він не сказав своєму батьку. Я повинна була знайти інший спосіб, щоб довести вину Сесіль і врятувати брата. Я повинна була почати все з початку.
– Хороші новини,- сказав Джастін.
– Детектив Тоскано тільки-но повіз Сесіль Клейворт до відділку.
Я сіла в ліжку.
– Серйозно?
– Я телефоную з татового офісу. Він обіцяв піднятись і розповісти мені деталі того, що буде. Я зателефоную тобі, коли щось дізнаюсь.
– До чорта, - сказала я.- Я буду там скоро.
Вчора я розповіла мамі про своє видіння з Сесіль і тепер бігла в її кімнату, щоб розповісти хороші новини. Мама сиділа в ліжку і розминала шию. Її очі розширились на моє поспішне вторгнення.
– Що тебе так розворушило?- сонно запитала вона.
– Сесіль Клейворт допитують у відділку зараз. Джастін сказав, що ми можемо піти і чекати на новини разом з ним у офісі його тата.
Мама підірвалась з ліжка і почала ходити по кімнаті.
– Все може скінчитись,- сказала вона, витягуючи сарафан з шафи і притуляючи його до грудей. Вона дивилась на мене збудженим поглядом.
– Нам розбудити Пері?- спитала я.
– Ні, нехай спить. Останніми днями він не дуже добре спав вночі. Ми розповімо йому новини пізніше, коли він прокинеться.
Я дала їй декілька хвилин на збори, а потім передала ключі від авто Пері, оскільки в її авто все ще не було однієї шини. Дорога була розмитою для мене і ми дістались туди, до того, як я помітила. Сонячне проміння відблискувало від вікон мерії. Я відчувала ніби все ставало на свої місця. Все мало змінитись на краще. Мама, мабуть, прочитала мої думки, адже вона взяла мене за руку і посміхнулась, коли ми йшли по сходах до офісу мера.
Джастін привітався.
– Доброго ранку, Клер. Доброго ранку, пані Ферн.
Моя невпевнена посмішка стала широкою, коли Джастін підбадьорливо кивнув мені.. Я відчувала себе легкою настільки, що могла полетіти, якби не тяжіння.
– Твій тато знизу у відділку?- спитала мама.
– Так. Він підніметься і розповість нам новини, коли зможе.
Я почула швидкі кроки на сходах, а повернувшись побачила Нейта, що запихався.
– Я знав, що знайду вас тут,- сказав він.
– А де Пері?
– Спить,- сказала я.- Ми розбудимо його, коли будуть новини. Сподіваюсь, що вона зізнається і це все скінчиться.