Вид і звуки затуманилися, коли почуття гніву скипіло і взяло під свій контроль видіння. Скажені думки заполонили мій розум. Вона збиралася усе знищити. Мені довелось пройти стільки труднощів, щоб мати те, що маю зараз. Ця маленька повія не зможе в мене це відібрати.

Емоції були настільки сильними, що я відчула, як хапаю ротом повітря.

– Що ти робиш?

Я кинула сукню і обернулася. Стівен стояв у дверях туалету, дивлячись на мене неухильно.

– Нічого, сказала я, перехрещуючи руки.
– Це прекрасна сукня.

– Це моєї матері. Що ти робиш у її шафі?

Я щосили намагалась вигадати щось, щось, що хоч трохи мало би сенс.

– Вона сьогодні приходила, щоб побачити мене, - випалила я.
– Сказала мені, щоб трималася подалі від тебе. Вона сказала, що я не достатньо хороша, аби зустрічатися з тобою. Я не повірила їй

Я зробив паузу для драматичного ефекту.

– Але тепер я дивлюся на ваш великий будинок з модною гардеробною твоєї матері. Будь-яка з цих суконь коштує більше, ніж увесь мій гардероб. І я думаю, вона може бути права. Я не можу конкурувати з багатими дівчатами. Я не належу цьому світу.

Я заслужила премію Оскар. Я не знаю як я це зробила, але мені вдався образ істеричної дівчини, в якої з очей полилися сльози, і я вибігла з кімнати, а потім вниз парадними сходами.

Він пішов за мною.

– Клер, чекай!

– Я збираюся йти додому!
– закричала.

– Це занадто далеко! Зачекай!

Але я була біля дверей, перш ніж він міг мене наздогнати. Замість того, щоб йти по вулиці, де він міг би легко знайти мене, я кинулася до лісу. Я подзвонила Джастіну з мобільного, понад усе сподіваючись, що він відповість, і він це зробив.

– Клер?

– Джастін, у мене проблеми.

Глава 24

У лісі чувся тріск гілля, безперервне дзижчання комах та інші нічні шуми, що мене лякали. Я тулилися за деревом в темряві, не зводячи очей від дороги, де виднілися яскраво освітлені вхідні двері будинку Клейворт. Стівен гукнув мене, а потім знизав плечима і поплентався назад у будинок. Більше він не виходив.

Наскільки холоднокровним вбивцею він може бути, якщо він не пішов за мною? Але видіння ... емоції в ньому були настільки сильні. Стівен був такий злий на Вікторію. Досить злий, аби вбити.

Але щось у видінні гризло мене. Мій інстинкт говорив мені, що я неправа. Що я щось пропускала, розуміючи щось не так.

Чорний автомобіль сповільнився і під'їхав до узбіччя дороги. Я наблизилася ближче, побачила Джастіна на місці водія, і побігла до нього.

Джастін розвернувся назад після того, як я стрибнула на пасажирське сидіння.

– Двічі протягом двох днів я порушував закон заради тебе, - сказав він.

– Я знаю. Мені дуже шкода. Я повинна була подзвонити комусь з правами, але я боялася, і моїм першим інстинктом ...

Я замовкла, тому що я не хотіла закінчити цю фразу вголос.

– Я не проти,- сказав він.
– Я завжди прийду тобі на допомогу. Але я хотів би знати, чому я забираю тебе вночі, з лісу поруч із будинком Клейвортів.

– У мене сьогодні було якби побачення зі Стівеном.

Він зціпив зуби, але промовчав.

– Не реальна побачення, - продовжила я.
– Я використала його.

– У тебе виробилася звичка, - пробурмотів він.

Я проігнорувала його зауваження і пояснила:

– Він був у "Смакоті" у ніч убивства Вікторії. Він, можливо, бачив те, що може допомогти Пері.

– Наприклад?

– Я сподівалась довідатися чи Гебріел спілкувався з Вікторією, коли він був там."

– І?

Джастін проїхав на червоне світло, але я була не в тому положенні, щоб скаржитися на його навички водіння, так що я продовжувала:

– Стівен сказав, що він нічого не бачив. Але в мене було видіння, коли була в його будинку.

– Що ти бачила?

– Стівен розмовляв з Вікторією. Я припускаю, що він чіпляв її. Вона відшила його. Потім я відчула сильне приниження і гнів.

Джастін в'їхав на мою дорогу.

– Це нормальні почуття, коли тебе відшиває дівчина.

– Не до такої міри. Я ніколи не відчувала таких сильних емоцій від видіння.

Але Джастін не слухав мене більше. Він втупився на щось за моїм плечем. Я повернулась і подивилась у вікно автомобіля. Гебріел сидів на сходинках ганку, поклавши лікті на коліна, очевидно, чекаючи на мене.

– Ви зазвичай працюєте так пізно?
– запитав Джастін.

– Ми більше не працюємо разом.