— Я їй перекажу, — запевнив мене Цинна.

Електричне поле приклеїло мене до драбини, і лікар упорснув мені в ліве передпліччя маячок. Тепер на арені продюсери завжди знатимуть, де я. Нарешті вертоліт відчалив, а я дивилась у вікно, поки його не затемнили. Цинна наполягав, аби я щось поїла, а коли це йому не вдалося, бодай попила. Я над силу сьорбала воду, згадуючи, як минулого разу зневоднення ледь не вбило мене. Думаючи про те, що мені знадобиться вся моя сила й мужність, аби врятувати Піту.

Коли ми дісталися Стартового комплексу, я пішла в душ. Цинна заплів мені просту косу й допоміг на звичайну білизну вдягнути костюм трибута. Цього року це був синій спортивний комбінезон, зовсім тоненький, він облягав тіло й застібався спереду на блискавку, а також широчезний пурпуровий пластиковий пояс і пара нейлонових черевиків із гумовими підошвами.

— Що скажете? — спитала я, простягаючи Цинні тканину, щоб він її помацав.

Потерши пальцями тоненьку матерію, він насупився.

— Не знаю. Вона не захистить ні від холоду, ні від дощу.

— А від сонця? — спитала я, уявляючи собі пекуче сонце над неродючою пустелею.

— Можливо. Якщо її спеціально для цього обробили, — відповів він. — О, мало не забув.

Він витяг із кишені золоту брошку-переспівницю та прикріпив до мого комбінезона.

— Вчорашня моя сукня була просто неперевершена! — сказала я.

Неперевершена до нерозсудливості. Але Цинна це й сам знає.

Ми сиділи, тримаючись за руки, як минулого року, поки голос із динаміка не звелів мені готуватися до виходу. Цинна провів мене до круглого металевого люка та дбайливо застібнув комбінезон попід саме горло.

— Пам’ятай, дівчино у вогні, — промовив він, — я й досі роблю ставку на тебе.

Він поцілував мене у чоло і відступив на крок, а навколо мене почав опускатися скляний циліндр.

— Дякую, — відповіла я, незважаючи на те, що Цинна вже не міг мене чути.

Я задерла підборіддя, як Цинна вчив мене, і тримала його високо, чекаючи, коли циліндр виштовхне мене нагору. Але він усе стояв і стояв на місці.

Я поглянула на Цинну, запитально звівши брови. Але він тільки похитав головою, такий точно спантеличений, як і я. Чому виникла затримка?

Раптом відчинилися двері, і троє миротворців вдерлись у кімнату. Двоє скрутили Цинні руки за спиною й почали гамселити його кулаками, а третій із такою силою стусонув його у скроню, що Цинна впав навколішки. Але вони й далі били його рукавицями з металевими заклепками, лишаючи на обличчі й на тілі криваві рани. Я несамовито верещала та стукала в непробивне скло, щоб пробитися до Цинни. Миротворці не звертали на мене жодної уваги; врешті-решт вони виволочили обм’якле тіло Цинни геть із кімнати. На підлозі залишилась тільки калюжа крові.

Знесилена й налякана, я відчула, що люк починає підніматись. Я досі спиралась на скло, аж тут легкий вітерець майнув у моєму волоссі, і я примусила себе випростатись. І дуже вчасно, бо скло опустилось, і я опинилася на арені. Мені здалося, що очі мене обманюють. Земля була занадто яскравою, сяючою, ще й гойдалась мов хвилі. Я крадькома поглянула вниз і побачила, що металевий люк оточений блакитною водою — вона хляпала мені на черевики. Я повільно звела очі та зрозуміла, що на всі боки навколо простягається вода.

І я одразу ясно усвідомила одне.

Це місце не для дівчини у вогні.

— Пані та панове, оголошую сімдесят п’яті Голодні ігри відкритими! — голос Клавдія Темплсміта, ведучого Голодних ігор, боляче вдарив по вухах. У мене було менше хвилини, щоб зібратися з думками. Потім пролунає гонг — і трибути зможуть вільно зійти зі своїх металевих люків. Тільки от куди?

В мене голова йшла обертом. Перед очима стояв образ побитого й закривавленого Цинни.

Де він зараз? Що з ним роблять? Катують? Убивають? Перетворюють на авокса? Безсумнівно, точно як присутність Дарія, мордування було організоване, щоб вибити мене з колії. І це таки вдалося. Бо зараз я хотіла єдиного — впасти на свій металевий люк і ніколи більше не підводитися. Та після побаченого зробити цього я не можу. Я повинна бути сильною. Заради Цинни, який ризикнув усім, щоб знеславити президента Снігоу, перетворивши весільний шовк на пір’я переспівниці. А ще заради повстанців, які, підбадьорені прикладом Цинни, зараз, либонь, уже піднялися на боротьбу проти Капітолія. А мій особистий бунт — це відмова грати в Голодні ігри за правилами Капітолія. Я зціпила зуби та вступила в гру.