Шрифт:
– Давайте тих, що після революціїї.
– Володимир Великий, Йоська Непереможний, Микита Чудотворець, Льонька Літописець.
Я ХОЧУ ЇСТИ
Прийшов Вовочка з дитсадка:
– Мамоцка, я хоцу їсти.
– Підозди, Вовочка, підозди.
– Я не хоцу пі...ди. Я хоцу їсти.
1980 р.
НА УРОЦІ ЗООЛОГІЇ
На уроці зоології вчителька запитує в учнів:
– Діти, яких ви знаєте риб? Хто з вас може назвати?
– Я знаю карася, коропа, лина, сома, - сказав Петрусь.
– А ти яких риб знаєш?
– вчителька до Максима.
– Горбушу, камбалу, лосося, білугу.
– Досить, а ти, Сергійку?
– Сайру, тунця, тріску, мойву, івасі і т.д.
Здавалось, що учні вже назвали всіх риб, яких знали, але тут піднявся Вовочка і назвав рибу – б…дь.
– А де ти чув про таку рибу?
– перепитала Ганна Петрівна.
– Коли я був із своїми старшими братами на озері, а потім пішов додому, то вони, як згодом прийшли, розповідали, що тільки я пішов від них, як вони спіймали б…дь кілограмів на сімдесят, ледве повалили на берег.
– І що ж вони з нею робили?
– Жарили.
– На березі?
– На сковорідці.
– І ти пробував?
– Мені не дісталось.
– Вони що, такі голодні були, що всю рибу... з"їли самі?
– Вони сказали, що мені ще рано таку рибу їсти.
ПОМІДОР
Вчителька загадала учням загадку: кругленьке, солоденьке, на городі росте, сто одежок і жодна не застібається. Що це таке?
Вовочка підняв руку. Вчителька:
– Відповідай.
– Це помідор, - сказав Вовочка.
– Ні, Вовочка, це капуста, а не помідор, але хід твоїх думок мені подобається.
Після пояснення Вовочка піднімається і до вчительки:
– А вам можна загадати загадку?
– Будь-ласка.
– Буває лежачий, буває стоячий, буває холодний, буває гарячий, три букви має, посередині буква у.
– Ах ти ж негідник! Завтра щоб з батьком прийшов!
– Катерина Іванівна, це – душ, але хід ваших думок мені подобається.
КУДИ ГРОШІ ДІВАЄТЕ?
Через двадцять років після останнього Указу наш Генеральний вирішив поїздить по Союзу (був колись такий), і подивитись, як же живуть люди після його нововведень про заборону горілки.
Зустрічає студента-заочника і запитує:
– Ким ви працюєте?
– -Робітником.
– Скільки ж ви заробляєте в місяць?
– П’ятсот карбованців.
– А скільки коштує суха ковбаса?
– Двадцять копійок за кілограм.
– Маєте машину?
– А навіщо вона потрібна, коли і так досить маршрутного транспорту. Три копійки то, майже, не гроші.
– А куди ж ви діваєте гроші?
– Збираю на пляшку горілки.
ВСЯ РІЗНИЦЯ В НОГАХ
Запитує Вовочка у дідуся:
– Дідусю, будь ласка, як відрізнити маму від татка?
– Скажи, Вовочка, а якої довжини у твоєї мами волосся?
– запитує дідусь.
– До пояса.
– А в татка?
– Теж до пояса.
Задумався дідусь, а потім запитує знов:
– Що носить твій татко?
– Джинси.
– А мамка?
– Також джинси.
Ще більше задумався дідусь і знову запитує:
– А який розмір взуття у твоєї мами?
– Тридцять сьомий.
– А в татка?
– Сорок п’ятий.
– Думаю, що тепер ти зрозумів все сам, що вся різниця між татком і мамкою - в ногах.
ДЕГУСТАТОР
Після Жовтневого пленуму 1985 року. За систематичну п’янку на роботі пана Іванова вирішили звільнити з роботи. Задумався Іван Іванович. Що й робить – не знає.
Пішов в магазин з пересердя, щоб примочить своє горе, купив газету.
Прийшов додому, сів на дивані, читає: такому-то підприємству потрібний дегустатор. Аж підскочив від радощів. Записав адресу і бігом вперед, щоб ніхто не попередив.
Приходить у відділ кадрів. А п’яничок за п’ять кілометрів видно. Кадровичка до нього:
– Ваші документи? Подивилась, погортала.
– Пробачте, - я без директора прийняти не можу. Приходьте, будь ласка, завтра.
Приходить на другий день до директора. Директор подивився і до секретарки:
– А ну, Машенька, принесіть, будь ласка, чарочку.
Безробітний понюхав, пригубив:
– Столична.
– Вірно.
Потім принесли другу, третю ... п’яту і так далі, але безробітний відповідав бездоганно. Причини, щоб відмовити чоловікові не було, і тоді директор до секретарки: