ВИ Ж – ХРИСТОВІ…

Запитання: Як ви трактуєте ці вірші: «…ви ж – Христові, а Христос – Божий!» (1 Коринфянам, 3 розділ, 23 вірш)?

Відповідь: Христос – Син Божий Єдинородний, себто єдиний народжений, а не сотворений. Він – здійснення Волі Отця, Бог втілений. Ми ж – учні Його, християни – суть “сини Божі по благодаті Христовій”.

Він, Бог во плоті, прийшов на грішну землю, втілившись від Духа Святого і Марії Діви, і стався Людиною. Він пройшов шлях від народження до вознесіння буквально, показавши тим самим нам, немічним, шлях спасіння духовний. Шлях від різдва в нас віри смиренної, що чинна любов’ю (тобто від “народження згори”), через розп’яття в собі гріха, смерть для гріха і воскресіння духовне, – аж до вознесіння в Царство Небесне (до підняття на висоту містичного досвіду божественної реальності – висоту богопізнання, богоєднання, богобачення. На висоту обоження...).

Христос, вознісшись на Небеса, приготував і для нас місце “сівши праворуч Отця”. Адже вознісся Він в тілі, а Тіло Його містичне – то є Церква. Він став “перворідним поміж багатьма братами”, простягнувши нам путь у Царство Отця Свого. І таким чином нам, учням, послідовникам Христа, християнам – уже приготовано місце праворуч Нього, а значить і Бога Отця. Ним приготоване! Ось тому ми й Христові, як і Він – Божий. Спочатку Він, Христос, а потому і “ті, хто Христові”...

“Ось Я стою під дверима і стукаю…

Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його” (Об’явлення, 3 розділ, 20–21 вірші).

ХУЛА НА ДУХА СВЯТОГО

Запитання: «Тому то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, простяться людям, але богозневага на Духа не проститься!» (Матвія, 12 розділ, 31 вірш). Яким чином можна звести хулу на Духа?

Відповідь: Хула на Духа Святого – це ніщо інше, як нерозкаяний гріх. Гріх же – то є беззаконня. А Закон Божий – в одному слові: “Возлюби!” Таким чином хула на Духа Святого – це є войовнича, нерозкаяна нелюбовність.

Людина в силу різних причин (виховання, розчарування в номінальній церкві тощо) може бути за своїми переконаннями навіть атеїстом (а це і є хула на Господа). Але якщо має в серці своїм любов і смирення (приймає ближнього свого таким, який він є), то й гріх хули на Господа проститься йому. Бо не має хули на Духа Святого – Духа Любові, а любов “покриває багато гріхів”...

ДРУГЕ ПРИШЕСТЯ

Запитання: Прошу відповісти на дуже важливе для мене запитання: як, коли і де на вашу думку повинен прийти Господь?

Відповідь: Почнемо з того, що Господь нікуди й не уходив! Він всюди є,

і все наповнює. Як і сказав Він учням Своїм: “Я з вами у всі дні до закінчення віку” (Матвія, 28 розділ, 20 вірш). З нами, і не лише як Слово і Дух Правди. Але з нами і містично, тобто буквально. Бо Він, вознісшись на Небо, не віддалився від нас просторово, але перейшов в іншу якість буття.

Що є Небо біблійною мовою? І де воно? Небо – це сфера духу. І знаходиться воно в нас і навколо нас. Як сказав святитель Феофан Затворник:

“ Всередині , або в глибині світу, який ми бачимо, захований інший світ , такий же реальний, як цей, чи духовний , а чи тонко матеріальний …”

Цей світ Церква називає також світом невидимим, або ангельським. Це царство – царство Духа, Царство Небесне. В ньому інакше виглядають поняття матерії, часу і простору, але від того світ цей не стає менш реальним, аніж наш. Скажу більше: він більш реальний, тому що вічний.

Таким чином Господь завжди біля нас, в існуючому паралельно нашому, духовному світі, як це й стверджують християни з часів апостольських, вітаючи один одного словами: “Христос посеред нас!” – “І є, і буде!” І говорити про Його прихід – означає говорити радше про нашу можливість побачити Його, вступити з Ним в контакт. Побачити, як це вже очевидно, не фізичними (точніше, не грубофізичними або біологічними), але духовними (тонкофізичними) очима душі, очима серця. Втім, таке духовне бачення не виключає можливості певної участі в ньому і буквального зору. Проте він у даному випадку є вторинним по відношенню до духовного.