Але було б неправильно, ідучи на поводу притаманного більшій частині людства егоцентризму, стверджувати, що ми єдині у Всесвіті, і все обертається лише довкола нас! Бо ж сказано: “Господня Земля, і все, що на ній, Вселенна й мешканці її” (Псалом 23(24), 1-й вірш). А це означає, що як до нас, так і опісля були і будуть народжуватись усе нові й нові світи. Усе нові й нові цивілізації розумних істот знову і знову проходитимуть шляхом розвитку від неживої матерії до Істоти Розумної, і від Істоти Розумної до Істоти Духовної, власне Ангела.

І все нові й нові Адами, сягнувши висот духовного Едему, падатимуть, щоб знову, тепер уже навічно, піднятися до висот Богопізнання, висот єднання з Богом, висот обоження. Щоб піднятися в Царство Духа, що є Царством Небесним! Так призначено Творцем, і немає іншого шляху звільнитися нам від “рабства тління”…

“Бо чекання створіння очікує з’явлення синів Божих,

бо створіння покорилося марноті не добровільно, але через Того, Хто скорив його, в надії

що й саме створіння (створене не роботом, але Людиною за образом Божим. А відмінною ознакою цього образу є саме свобідна воля) визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих” (Римлянам, 8 розділ, 19–21 вірші).

“Отець Мій і донині робить (творить), і Я роблю…” Чи перестане колись Творець бути Творцем?..

НАВІЩО БОГОВІ ТВОРИТИ? (ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ)

Запитання: В минулій Вашій публікації прозвучало: «…як до нас, так і опісля були і будуть народжуватись усе нові й нові світи»… А навіщо вони будуть народжуватись?..

Відповідь: Питання звучить класично: Навіщо Богові потрібно бути Творцем? Навіщо взагалі творіння? І відповідь тут класично проста: Бог є Любов. А любов альтруїстична за своєю природою. Любов “не шукає свого” (див. 1 Коринфянам, 13 розділ, 5 вірш), і “ніколи не перестає” (там же, вірш 8). І не дивлячись на те, що Бог самодостатній за суттю Своєю й перебуває у Вічному Блаженстві Любові, Він, за словом блаженного Феодорита, “…будучи безоднею благодаті, зволив не сущим дарувати буття”.

Світ сотворений Богом “щоб і інші істоти, прославляючи Його, перебували в Його благості (блаженстві, щасті)” (“Православне сповідання”).

“Я СКАЗАВ: ВИ БОГИ…”

Запитання: Прочитав в Євангелії від Івана, 10 розділ, 34 вірш: «Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашім Законі: “Я сказав: ви боги?”…» Як це зрозуміти?

Відповідь: Тут “боги” в значенні “багаті”: багаті на розуміння істини, на віру, на праведність, на благодать. Духовно багатими повинні були б бути пастирі народу Божого, пастирі Ізраїля. Духовно багатими повинні були б бути і сьогоднішні релігійні достойники, “перші із народів” сучасного релігійного світу. Але, на жаль, розсіялись “сини Всевишнього”, “сини Божі по благодаті Христовій” на 1800 великих і малих конфесій. І замість того щоб нести істинне судження Господнє – вчення смирення і любові, давати праведний суд “бідняку й сироті” (тим “біднім сиротам”, що втратили зв’язок із Богом, гинуть у невірстві, що загубили свого Отця Небесного), – кожний з амвону своєї церкви провіщає: “Я (моя, і тільки моя конфесія, віра, лише моє розуміння) багатий, збагатів, і не потребую нічого…” (див. Об’явлення, 3 розділ, 17 вірш).

“Доки будете ви судити неправедно?”, – вимагає Господь. Доки замість смирення й любові серця ваші будуть наповнені насильством і користолюбством? Доки замість благословення уста ваші виригатимуть прокльони? Коли ви навчитесь любити і ворогів, не кажучи вже про братів своїх?!.

“Не пізнали та не зрозуміли, у темряві ходять…

Я сказав був: Ви – боги, і сини ви Всевишнього всі,

та однак повмираєте ви (помрете духовно, перетворившись на “гроби пофарбовані”, упившись отруйним фарисейським вином гордої самозакоханості та агресивної егоцентричної нетерпимості своєї), і попадаєте, як кожен із вельмож (як усякий із “сильних світу цього”)” (Псалом 81(82)).

“Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами (не так повинно було б бути!)…” (Матвія, 20 розділ, 25 вірш);

“По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою” (Івана, 13 розділ, 35 вірш).

Чи маємо ЛЮБОВ?..

ПОКРОВ РАДИ АНГЕЛІВ

Запитання: Чи обов’язково жінці покривати голову хусткою в церкві, а також коли молиться? Прошу, отже, розтлумачити Перше послання апостола Павла до коринфян, 11-й розділ, з 3-го по 15-й вірші.

Відповідь: Щоби дати повну відповідь на це запитання, необхідно для початку з’ясувати значення деяких символів Святого Письма, а саме що є “чоловік”, “жінка”, та “покров” (саме це слово використане в Посланні апостольському, що на нього посилається церковна традиція) у біблійній мові. Бо насправді Богові абсолютно однаково, чи в хустці молиться людина, чи в шапці, а чи й взагалі з непокритою головою, – за влучним висловом Григорія Сковороди: “Наче Бог – варвар, щоб за дрібницю ворогувати...” Мова тут про речі духовні, які увійшли в церковний звичай у вигляді певних емблем та ритуалів.