ОЛЕСЬ БЕРДНИК
Поєдинок на астероїдi
...Гаррi Бор, закривши очi, раював. Нарештi, сьогоднi здiйснюється його мрiя...
Перукар кращої фешенебельної перукарнi в Сан-Францiско хутко намилював йому щоки, а Гаррi тим часом думав про те, як вiн - сяючий i щасливий прийде до коханої Елiзабет i розповiсть про свою надзвичайну вдачу... i, звичайно, про свою любов... Про любов до неї - лукавої кокетки Елiзабет!..
Який вiн щасливий!.. Справдi, ще недавно Гаррi захоплено слухав розповiдi пiонерiв-дослiдникiв Космосу про страшнi i цiкавi подорожi в безоднях простору, в марсiанських пустелях, мiж скелями на супутниках Урана i Сатурна, про експедицiї на Плутон та iншi планети... А тепер вiн сам вiзьме участь в космофiзичнiй експедицiї, яка летить в пояс астероїдiв для розшукiв дорогих мiнералiв i радiоактивних руд.
Гаррi пам'ятає, що багато мандрiвникiв загинули в безоднi неба, багато вернулися калiками, але тi, хто ставив перед собою мету, достойну енергiйної людини - вернулися з Космосу мiльйонерами, з алмазами i золотом! Вiн теж пiде по їх шляху - вiн знайде на астероїдах дорогоцiннi мiнерали i привезе дорогiй Елiзабет такi алмази i сапфiри, яких немає навiть у англiйської королеви... Досить їй поневiрятися!.. Вона напевне до цього часу так холодно ставиться до мене тому, що я був нiхто!.. А й справдi - що їй якийсь обiрваний студент!.. Але сьогоднi вiн - Гаррi - розповiсть їй про все!! Вона трохи зачекає - i вони заживуть щасливо... I тодi хай iншi заздрять їм, як нинi Гаррi i Елiзабет заздрять багатiям...
Гаррi розкрив очi i глянув у дзеркало. Звiдти виглядало самозадоволене обличчя i веселi карi очi. Вiн пiдморгнув сам собi i засмiявся...
– Мiстер щасливий?
– схилився над Гаррi перукар.
– О так, мiстер щасливий!
– весело вiдповiв Бор.
– Дiвчина?..
– Так!..
– Тодi пропоную мiстеру найновiший одеколон "Космiчна катастрофа". Дуже модно!..
– Валяйте "Космiчну катастрофу"!
– сказав Гаррi.
Перукар, безперервно мелючи язиком, виголював до блиску його щоки.
– Масаж?
– закiнчивши брити, запитав вiн.
– Так!
– Яким методом?
– Як хочете!..
– Пропоную "Поцiлунок на Марсi"...
– Чудесно!..
– Компрес "Вальс Венери"...
– Боже мiй!
– вигукнув Бор.
– Та ви на мене весь Космос звалили!..
Перукар засмiявся.
– Крик моди! Нiчого не поробиш!.. Ну, а на закiнчення - "Космiчна катастрофа"!..
Нiжний струмiнь освiжив лице Гаррi. Запах - незвичайно тонкий дурманив свiдомiсть. Закрутилося в головi.
– Якщо i справжня космiчна катастрофа така ж приємна, то боятися її не слiд!
– засмiявся Гаррi, розплачуючись з веселим перукарем.
– Бажаю вам грошей i поцiлункiв!
– крикнув услiд той.
Швидкiсний лiфт помчав Гаррi вниз. Потiм вiн перейшов на автоматичний тротуар i, знову пiднявшись лiфтом на 30 поверх, подзвонив.
Дверi рвучко вiдкрилися, i прямо в коридор вискочила з кiмнати Елiзабет, ледве не зiткнувшись з Гаррi, - висока, струнка, з трохи примруженими очима, з гарячим лукавим поглядом.
– Гаррi!
– закричала вона, смiшно сплеснувши руками, - який ти сьогоднi шикарний! Грошi одержав чи, може, добру роботу знайшов?..
– Я щасливий, Елiзабет!
– вiдповiв Гаррi, йдучи за дiвчиною до кiмнати.
– Поздоров мене - я вилiтаю в складi космiчної експедицiї!..
– Куди?
– В пояс астероїдiв!
– Це ж дуже небезпечно! Що ти будеш там робити?..
– Що я буду робити?
– задумано перепитав Гаррi.
– Шукати мiнералiв... Це ясно!.. Але, Елiзабет! Я хотiв би сьогоднi поговорити з тобою одверто i до кiнця!..
– Гаррi! Я завжди з задоволенням слухаю тебе! I гадаю, що завжди ми з тобою говоримо вiдверто!..
– Бачиш, доки я вчився, до цього часу ти якось холодно ставилася до мене... i я думав, що ти, звичайно, маєш рацiю, бо що я вартий - бiдний i...
– I дурний, - закiнчила Елiзабет.
– Не перебивай... Я знаю - тобi потрiбне веселе життя, а не таке, як тут, в цiй конурi! I тому ти не могла вiдповiсти на мої почуття! Я не осуджую тебе!.. Але тепер! Тепер я прилечу з неба мiльйонером, я привезу тобi чудеснi алмази звiдти! I ми з тобою будемо жити так, щоб кожен крок був усипаний тiльки квiтами, щоб щастя супроводжувало нас завжди!
– Ти став поетом!
– засмiялася Елiзабет.
– Але, по-моєму, в тебе думки повернулися не в той бiк! Послухай, Гаррi! Хто тобi сказав, що я холодно ставилася до тебе?.. Просто ти був боязким, милий дурню! А твоїх алмазiв менi не потрiбно, чуєш?.. Я навiть боюсь чогось!..
– Чого, Елi?
– нiжно запитав Гаррi.
– Не знаю!.. Менi не хочеться, щоб ти летiв... Я знаю, що ми з тобою i без цього побудували б хорошу сiм'ю! Я давно вирiшила...
– Елi!
– крикнув в захопленнi Гаррi.
– Бiсова дiвчинка! Чому ж ти менi не говорила?