Будь ти повія – все одно,

Для мене ти – як свіжий вітер

Як синє небо і кіно.

Про тебе тільки я і мрію,

Як про вершину почуття,

Бо де б знайшов таку Марію

В якій – усе моє життя?

І хай хто хоч метає стріли,

І хай хоч кат мене трясе,

Для мене ти – як свято ліри,

Й цим словом сказано – усе.

О як же, люба, хочу літа

Й ковточок – свіжого повітря!

15.11.2013 р.

НАВІЩО ТАКИЙ БОС?

Не вірю в те що бос – від Бога,

Бо щоб такий був Бог, як бос,

То нащо він такий нам треба,

Щоб тільки гавкав, як барбос?

14.11.2013 р.

КЕТЯГИ

Ти розцвіла, немов «піони»,

Й від тебе йде таким теплом,

Мов в пазусі розкрились «грони»,

Що манять – медом, і вином.

От би в ту пазуху забратись,

Де ти ховаєш Божий скарб,

І ним до ранку любуватись,

В той час, коли ти – будеш спать.

Ти розцвіла, як літом небо,

Й від тебе йде таке тепло,

Що так і хочеться до тебе

Щоб пить твій мед й хмільне вино.

О, як я хочу того щастя,

Яке для мене, мов магніт,

Й в тобі відчути стільки ласки,

Скільки мені сьогодні літ.

О, миленька моя принцесо,

О, мій завжди вишневий цвіт!

О, як же хочеться до тебе,

Навіть коли вже стільки літ.

15.11.2013 р.

ЩОБ БОГ ТЕБЕ ПРИСЛАВ ДО МЕНЕ

От би ту красу що в тебе

Бог прислав на ніч до мене.

Уявляєш? – я до феї,

Щоб робив до ранку з нею?

– Щоб робив? – до хлопця фея, –

Те, що й інші роблять з нею.

14.11.2013 р.

ЯКЩО НЕМА ГРОШЕЙ

Скільки в нас невинно убієнних

Й досі під берізками лежать,

Ще з часів тих сталінських, воєнних,

Що вождів не стали поважать.

Скільки сліз пролито матерями,

Дітками, чекаючи батьків,

Поки в галіфе ті шматували

Їх синів, дядьків, чоловіків.

Я й сьогодні згадую ті роки,

Як мені ще не було й п’яти,

Як по селах в хромових чоботях

Бігали двоногі ті – вовки.

Як оті опричники в кокардах,

Всі вони від імені вождів,

Нищили наш генофонд народу,

Бо боялись наших кулаків.

Чую й досі крики ті і зойки,

Плач таких як сам, і матерів,

Навіть по садках кричали сойки,

Тільки ось з’являлись воронки.

З тих часів пройшло багато років,

Й комуністів більше вже нема,

А система та і залишилась

Що куди не підеш, скрізь – тюрма.

Як вони себе не називали

Ті, що в нас були і ті – що є,

Ті, шо за худобу не вважали

Тих, хто був не з ними, і не п’є.

Їм давай як більше проституток,

Й наших доморощених б…дей,

Для яких наш шеф робив притулки,

Де багато пальм і орхідей.

І казали: все в нас – для людини,

Тільки ти сопи, мовчи й радій,

То ж живи і радуйсь без зупинно,

Тільки ж каркать на вождів не смій.

Все у нас для бідної людини,

А грошей нема, то – сядь й мовчи,

І ніхто не дасть вам й копійчини,

То ж бери і сам себе – дрочи.

12.11.2013 р.

НЕПРЕОДОЛИМОЕ ТЯГОТЕНИЕ

Мы все бываем очень часто

Упрямы, горды и глупы,

Порой весёлые, опасны,

Порой тоской поражены.

Порой душой одолевает

Такой простор, такая ширь,

Словно вокруг Луна летает,

Словно везде прекрасный мир.

Затем опять душа страдает

И рвётся в мир полей, лесов,

Туда – где счастье ожидает

И много птичьих голосов.

И сколько б ты красой Планеты

Не восхищался, дорогой,

Но придет час и вас потянет

К своей семье, в отцовский дом.

5.6.1976 г.

ЧЕЛОВЕК ДЛЯ СЧАСТЬЯ СОЗДАН

Человек для счастья создан

И немножко для любви,