Місіс Ейн на знак згоди кивнула головою.

— Так, цілком можливо, що обидві вони діють спільно. І Джойс із ними.

Стелла, яка сиділа в кутку і звідти стежила за Девіттом, чекала, чи він ще скаже що-небудь, потім мовила саркастично:

— Видно, що ви цілком у курсі справ, Патріку. Але від мене так легко не відкараскаєтесь, як від Ейн, — вона з симпатії до вас і щоб подражнити нашого шановного шефа, вдає, ніби шпигування — втіха, та й годі, а з себе корчить ясновидицю. Певне, з Фіннігеном ви вже розмовляли і, певне, теж подумали, що переважна частина жінок липне саме до таких типів.

— Не філософствуйте, Стелло. За це нам не платять, — перебив її Клагг.

— Що ж ви цікавого відкрили?..

— Дещо є, — відповіла Стелла сухо. — Гадаю, Патріку, те враження, яке справив на вас Фінніген, точне. Людина набита суперечностями… Проте Фінніген може бути галантним… Він зовсім не дурний. Я просиділа вчора вечір у барі «Веселий ірландець» і без особливих зусиль зав'язала з ним розмову.

— Без особливих зусиль ви зав'язуєте з чоловіками не лише розмову, — підколола її місіс Ейн.

— Довелося стільки випити того жахливого джину, що мене аж занудило, але справа була варта заходу. Виявляється, Гайлен чотири дні перебувала в Реммінгтоні й там часто зустрічалася з Фіннігеном, якщо під цим словом розуміти інтимні стосунки.

— У вас є незаперечні докази? — спитав Девітт.

— Авжеж. Я покладаюся не тільки на сердечні почуття закоханого богатиря, який, наче мала дитина, вчепився у спідницю Гайлен. Він навіть не зробив спроби поцілувати мене. Він марить своєю Гайлен.

— Чи не марив він також і своєю Енн, і своєю Лайн? — кисло спитала місіс Ейн.

— Отже, в той час, коли сталися вбивства, Гайлен і Фінніген були разом? Де ж вони зустрічалися? — допитувався Девітт.

— У готелі «Веселий ірландець». Я розмовляла з його власником, і він присягається, що обоє у неділю ввечері і вночі — тобто тієї ночі, коли загинула Енн, — були у своїй кімнаті, в ліжку. Фінніген навіть кілька разів спускався вниз по пиво.

— Але ж господар не бачив Гайлен, — висловив сумнів Клагг.

— То, кажете, увечері ви розмовляли з Фіннігеном? Довго? — поцікавився Девітт.

— О сьомій вечора я спіймала його на гачок, о дев'ятій ми випили на брудершафт, опівночі він признався мені. у своєму довічному коханні до Гайлен, о першій годині…

— Шість годин бурхливих виявів сердечних почуттів, — констатував Девітт. — А де весь цей час була Гайлен?

Стелла свиснула.

— Ви геній, Патріку. Чому я сама про це не подумала? Наш закоханий Геркулес багато разів поривався піднятись у своє любовне гніздечко, і коли він це, зрештою, зробив, то повернувся назад розчарований. Він сказав, — що вона, певне, в Коннемарі у своєї тітки, яку вже давно збиралася навідати.

— Отже, вона має тітку в Коннемарі, — зауважив Девітт і звернувся до місіс Ейн: — Їдьте туди і довідайтесь, чи є така тітка насправді. Коли так, зберіть відомості про неї, щоб я знав, як з нею розмовляти.

— Загалом, — Клагг зібрав на столі всі записи, — набралася 61 година. Це становить 12 фунтів. Крім того, особливі витрати становлять 4 фунти 8 шилінгів.

— Клагг, ви типовий персонаж з роману Діккенса, — вигукнула Стелла. — Гроші, гроші… Все чисто перетворюєте на фунти і шилінги!

— Моя люба Стелло! — відповів Клагг з гідністю. — Я маю четверо дітей і мушу піклуватися про сім'ю. Протягом двох років я плекаю надію збудувати дім для своєї родини. Але я потрапив до рук шахраїв, негідників, бандитів, гангстерів, які звуться архітекторами, і, нарешті…

— Годі, Клагг, — перебила його місіс Ейн. — Ваше фінансове становище нікого не цікавить. Ми всі знаємо, що ви найнужденніша людина у Дубліні, та коли ви раптом віддасте богові душу, то залишите своїй удові щонайменше п'ять тисяч фунтів. Але годі про це.

Вона звернулась до Девітта:

— Хто, на вашу думку, вбивця? Гайлен? О'Брайн? Джойс? Стара Скрогг? Чи приятелька Гаккетт? Чи хтось такий, про кого ми нічогісінько не знаємо?

— Мотиви є в усіх, — сказала Стелла. — Ми, очевидно, встановимо, що і часу для вбивства кожен з них мав аж занадто.

— Так, убивцею міг стати кожен із цих людей, — погодився Клагг. — Через те ми мусимо продовжувати слідство щодо всіх. Ця справа дорого коштуватиме!

— Хоч я ваша підлегла, Клагг, — не на жарт розсердилася місіс Ейн, — але скажу відверто: ви страшенно нервуєте мене. Нестерпно! Таку низькооплачувану роботу, як у вас, я можу знайти собі і в іншому місці.