Українське Дао (Да?о Де Цзін)
Да?о Де Цзін (кит. трад. ???, нов. ???, піньїнь D?o D? J?ng Аудіо прослухатиопис файлу) — один з найвідоміших класичних філософських творів Китаю, приписаний Лао-Цзи (VI — V століття до н. э.). Є важливим джерелом традиції даосизму. Рукопис містить 5 000 ієрогліфів, складається з 81 вірша.
*** *** ***
Існує багато перекладів назви з китайської. Варіанти: «Канон Шляху і Благодаті», «Три Вози» — тому що, написаний на бамбуку, займав три вози при перевезенні, «Книга Про Шлях та Силу». *** *** *** За легендою, був створений мудрою людиною, просвітленим Лао-Цзи, коли той, відходячи на Захід, перетинав кордон Піднебесної. Начальник застави нібито умовив мудреця залишити повчання про світ та місце людини у світі. Але історик Сима Цянь піддав цю версію сумніву та вважав, що автором книги міг бути інший сучасникКонфуція — Лао Лай-цзи або ж чжоуський державний діяч Дань, про якого відомо, що той відвідав цинського правителя Сянь-гуна 129 років після смерті Конфуція. Деякі вчені (Лян Ці-чао, Гу Цзе-гань) вважають, що існуючий текст «Дао Де Цзін» носить відбиток пізніших часів, ніж часи Лао-Цзи. Є припущення, що книга була створена в епоху Чжань-го (IV — III вв. до н. е.) та відношення до Лао-цзи не має. Їх опоненти (Го Можо та ін.), не відкидають цього факту, але стверджують, що твір є письмовим викладенням наративу, переказу вчення Лао Цзи його послідовниками. Зміст Дао Де Цзін — розкриття центральних категорій даосизму, Дао та Де. Також важливе місце належить розкриттю категорії У-Вей, або Недіяння. Форма, якою написані вірші Дао Де Цзін — поетична. Через це, та ще через складність тлумачення основних категорій твору, існує можливість різних за змістом та навіть формою перекладів.
*** *** ***
Існує багато перекладів назви з китайської. Варіанти: «Канон Шляху і Благодаті», «Три Вози» — тому що, написаний на бамбуку, займав три вози при перевезенні, «Книга Про Шлях та Силу». *** *** *** За легендою, був створений мудрою людиною, просвітленим Лао-Цзи, коли той, відходячи на Захід, перетинав кордон Піднебесної. Начальник застави нібито умовив мудреця залишити повчання про світ та місце людини у світі. Але історик Сима Цянь піддав цю версію сумніву та вважав, що автором книги міг бути інший сучасникКонфуція — Лао Лай-цзи або ж чжоуський державний діяч Дань, про якого відомо, що той відвідав цинського правителя Сянь-гуна 129 років після смерті Конфуція. Деякі вчені (Лян Ці-чао, Гу Цзе-гань) вважають, що існуючий текст «Дао Де Цзін» носить відбиток пізніших часів, ніж часи Лао-Цзи. Є припущення, що книга була створена в епоху Чжань-го (IV — III вв. до н. е.) та відношення до Лао-цзи не має. Їх опоненти (Го Можо та ін.), не відкидають цього факту, але стверджують, що твір є письмовим викладенням наративу, переказу вчення Лао Цзи його послідовниками. Зміст Дао Де Цзін — розкриття центральних категорій даосизму, Дао та Де. Також важливе місце належить розкриттю категорії У-Вей, або Недіяння. Форма, якою написані вірші Дао Де Цзін — поетична. Через це, та ще через складність тлумачення основних категорій твору, існує можливість різних за змістом та навіть формою перекладів.