Ідіть сюди. Просто спробуйте. Це вам услужливо мозок розповідає, що це не гігієнічно, вода має дивний незвичний колір і ви підозрюєте, що ваш організм не звик до такої користі. Але вода просто смачна. І вважається , що вода з цього джерела збільшує чоловічу силу і надає жінкам спокуси і привабливості, знімає втому, тамує біль.

І ви в це вірите? – Скептично запитав він.

О, ви здивуєтесь в скільки речей я вірю. Розум не завжди здатен пояснити те, що бачить.

І водичку ми завезли на експертизу. Експертний висновок показав , що вода наповнена багатим вмістом мінералів , йоду, іншими словами природна натуральна вода, що не піддавалася штучної мінералізації і без різних добавок . До речі в давнину така вода дуже цінувалася, як найчистіша вода. Про це джерело знають лісничі, місцеві і ми. – Коли Дмитро Олексійович все ж наважився набрати в долонь води і випити з долоні, я посміхнулась.

І як відчуття?

Скажімо так, на смак незвично, але краще ніж я очікував і вона виглядає.

О, вважається, чоловік, що випив води з джерела стає більш чуттєвішим, а жінка звабливішою. І сяяли очі, як зорі, тієї дівчини, що пила з джерела.

Це ви вигадали? – Від його сарказму можна було подавитись.

Ні, це старожили розповідали. А тепер озирніться довкола. Ви бачите ці велетенські дерева? У літку тут ростуть буйні трави, а сонце грайливо пробивається крізь листя дерев, а хмари зачіплюються за гори, огортають це місце неначе коханий обіймає кохану. – Він стояв задерши голову догори, а довкола нас була неймовірна тиша.

Да…Тут таки начебто дійсно незвично.

Угу. Я хотіла спочатку відкрити сюди туристичний маршрут, а потім передумала, не хочу я світові відкривати це місце. Ну, що поїхали? А то погода все таки сира, а так хочеться до вогню і чашку гарячого молока. Хочете справжнього колориту? Завітайте в колибу. Тут неподалік є саме така. Готують просто божественно, а місце,як у бога за пазухою.

Хочу. – Погодився він.

Тоді ми ще трішки підіймемось в гору, так зріжемо дорогу. – Ми повернулись до коней я гладила Мишку, коли вловила його задумливий,напружений погляд, я здригнулась і швиденько сіла в сідло. Дмитро Олексійович теж вскочив в сідло і ми поїхали за їжею.

Тут дуже тихо. І гарно. – Відкашлявшись , перервав мовчанку Дмитро Олексійович. – А ви тут народилися?

О, ні тут жила моя бабуся, дідусь був лікарем і його перевели в Миргород там народилася моя мама, а потім і я. Та в Карпати я закохалась з першого погляду. Бабуся з дідусем повернусь сюди жити і я часто приїздила до них. Це одне з найкращих місць для мене у цілому світі. Це мій дім. А де ви народилися?

В Запоріжжі. Там я жив деякий час, а потім переїхав до Києва – Я оглянулась на Дмитра Олексійовича, за якусь мить з під копит коня вискочив лис , Мишка заржала, стала на диби і я вже на землі. Хвилину я лежала , приголомшена падінням , та оцінювала, що нічого начебто не зламано. Я піднялась , нога таки болить . Все таки я була оглушена, бо як в сповільненій зйомці я бачила як до мене біжить переляканий Дмитро Олексійович. І всі звуки повернулись.

Ганна! – Весь сполотнілий, губи трусяться. Я виставила вперед руку. – Ти як в порядку?

Нормально. – Я оглянулась в пошуках кобили. Мишка стояла неподалік і трусилась.

Чорт. Моя хороша, все добре . Тихо, все нормально . Знаю, ти злякалась . Пробач, я мала краще слідкувати за дорогою. – Я простягнула руку і погладила її по морді. – Все добре, всі цілі і з тобою все добре. Просто лис і він нас дуже налякав. Шш…ш моя хороша, ми з тобою і не в такі халепи попадали. Я притулилась до неї головою, мої вмовляння і пестощі стали справляти враження Мишка заспокоювалась і переставала тремтіти. Я взяла її за вуздечку і повернулась і тут побачила Дмитра Олексійовича, про якого я геть забула. Він дивився на мене і у нього був дивний вигляд.

Все нормально Дмитро Олексійович. Просто лис вискочив з під копит Мишки, чим страшенно її налякав. Таке не часто трапляється. Вибачте, що налякала вас.

Все точно нормально? – Пробурмотів він.

Так, все точно нормально. І якщо ви можете їхати, давайте швидше спустимося до колиби, щось мені вже страшенно грушівочки захотілося.

А ви досить холоднокровна жінка. – За деякий час їзди заговорив Дмитро Олексійович.

Ні, я теж злякалась, просто для паніки місця не було. Якщо вже це сталось то просто потрібно прийняти це і діяти , щоб зменшити наслідки.

І що ви часто так?

Не зрозуміла? З коня злітаю? Ні, це був просто удар по самолюбству.

А я навіть нічого не зрозумів, якась хвилина і ви на землі, а потім вмовляєте коня не боятись.

Для Мишки то був сполошний стрес. – Розсміялась я. – До речі, а от і колиба.
– І ми виїхали до округлої колиби.
– Родзинкою колиби – є, перш за все, найсмачніша домашня кухня, великі порції за помірну ціну, та приємна атмосфера відпочинку.
– Я спішилась, Дмитро Олексійович теж зліз з коня.

Ви заходьте в середину, а я коней поставлю. – Забравши у нього вуздечку я відвела коней до стайні. По дорозі мені ніхто не зустрівся, тож довелося самій прив’язати коней і кинути їм жмут сіна. Дмитра Олексійовича я зустріла там де й залишила.

Здається стало морозно .

Так, подув морозний вітер. Заходимо? – Колиба нас зустріла теплом і димком, посеред колиби горів вогонь, а людей довкола було мало.

Доброго дня! – Привіталась господарка колиби Василина. – Дуже рада тебе бачити. – І вона покосилась на Дмитра Олексійовича.