щезла дикая тривога,

ясна певність розлилася

у обновленій душі.

Ясна певність, що послухав

бог отець його благання,

що настала хвиля чуда -

просвітління надійшло.

Те, чого він ждав так довго,

обдало його, мов легіт,

мов гармонія безмежна,

райські пахощі святі.

І він радісно піднявся,

і перехрестився тричі,

і благословив промінний

шлях, що скісно в море йшов.

Він нічого вже не бачив,

тільки шлях той золотистий

і ту барку ген на морі -

і ступив і тихо щез.

А в печері пустельницькій

тільки білий хрест лишився,

мов скелет всіх мрій, ілюзій,

і невпинний моря шум.